Вона

Вона сховала мої погляди від злого
Подарувала ніжну мить, 
яка і досі ще горить...
І якось це сопливо та убого,
та все кипить,
не зупинить...

Вона так просто, навіть легко
розмалювала обрій із мостом
я ж чайку із хвостом
Вона не бачила далеко,
та ніби сон,
який удвох, ще й в унісон...

Вона трималася мене за руку, бо боялась 
щоб я не впав у воду,
і поділилась бутербродом.
Маленьких рибок по дитячому лякалась.
І ми дивились на природу,
ішли болотом, шукали броду...

Вона давала мені руку, а я щасливим був.
А на зупинці п«яна тітка
яка поплакувала зрідка.
Я ж — ідіот, про світ забув.
їй був потрібен лікар
я ж при посаді… злидар...

Вона тримала погляд проти сонця...
згадались мрії
легенький вітер віє...
А як дивилась у віконце
то серце мліє
із нього гріє...

Вона неначе той атракціон
кидає в боки,
та всі ці кроки,
неначе дорогий аукціон,
знімає блоки,
дарує спокій.

Вона, це та хто дав життя.
як справедливий суд,
як на англійській гуд.
Вона всередині мого серцебиття...
Вона вже тут
вона вже тут...