За 13 тижнів холодного повітря
Ми повинні розкласти усі знаки оклику.
Що вже там казати про погляди та дрібку цукру в каві…
У нас свої справи
Яскраві…
Й надалі
Ми бачитимось один раз на п'ять кроків…
Я буду чекати тих слів що зігріють.
Читати далі →

Одиночество, я знаю, будешь убивать.
И становится с каждым часом все сильнее.
Но так необходимо, чтоб узнать...
чтоб стать еще выносливей, мудрее.

Ты подари мне несколько часов,
я разберусь, иль попытаюсь разобраться.
Устал от посторонних лживых слов!
Устал я...
Читати далі →

Разрывая мозги 
на куски
от тоски,
мы прячемся за маской высокомерия и наглости.
И так всю жизнь, вплоть до старости
без радости, пропавшей безвести.
Криком собственным разрываешь собственное изнутри.
Вот вроде как закрыт, но все равно "На! Бери!"
Глядя н...
Читати далі →

... Ну а когда ты будешь пролетать немногим выше облаков,
то ты напомни им, из-за чего, ну и откуда.
А если они не воспримут твоих слов,
то попроси прощенья за смертный грех проклятого Иуды...
Читати далі →

Вона сховала мої погляди від злого
Подарувала ніжну мить, 
яка і досі ще горить...
І якось це сопливо та убого,
та все кипить,
не зупинить...

Вона так просто, навіть легко
розмалювала обрій із мостом
я ж чайку із хвостом
Вона не бачила далеко,<...
Читати далі →

Будучи з тобою, я наближаюсь до омріяного.
Я забуваю про близькість вітрянного 
та крижаного...
І тут нічого страшного,
чи такого.
Я просто прошу в Бога
щоб він тебе оберігав...
Читати далі →

Открываю,
Вновь вдыхаю,
забываю,
провожаю.
Сон из мая
вспоминаю.
Возле края
прижимаю.
Отдыхаю,
вижу стаю.
Выдыхаю.
Чашку чая
Возвращаю,
поднимаю,
закрываю...
Читати далі →

Я мечтать 
перестал, 
это страшно.
Мне плевать 
кто забрал, 
ведь не важно

Собирая
нелепые мысли,
Забывая
все то, что нависло,
Я пишу и дышу... Это кисло.

Сумасшествие
так озаряет,
что в приветствии
Читати далі →

Крадучись ми співали щось знайоме,
танцювали на очах у всього світу,
Світло було у такому заломі,
що ти дарувала мені шматочок літа.

Боячись, що хтось побачить,
ти ховала мене в своєму погляді...
Хтось сказав, а що це значить,
те, що у нас на обличчі замість ...
Читати далі →

Постольку поскольку я бываю как все
Идя по дороге, думаю о хлебе
Или о том, как уехать летом в Туапсе
Или почему все плоское на небе?

Тридцать шесть градусов на душу
и я опять великий уникал
А одиночество, нада же,
как будто никогда и не бухал...

Б...
Читати далі →